Пієлонефрит

1. гострий;
2. хронічний;

Для гострого пієлонефриту характерна раптовість початку процесу та симптоматика, що нагадує застуду. У пацієнта різко погіршується загальний стан, підвищується температура (близько 38-40 градусів), сильна слабкість, часте потовиділення, зниження апетиту, нудота, блювання, головний біль. Головними відмінностями від симптомів застуди є болі в попереку, що тягнуть, зміни кольору і запаху сечі (різкий запах, каламутна або рожевого відтінку сеча).
В основному хронічний пієлонефрит є недолікованою гострою формою захворювання. Симптоматика немає яскраво вираженого характеру, часто виявляють випадково при профілактичному огляді, чи симптоми починають явно проявлятися після застуди чи переохолодження. До основних симптомів хронічного пієлонефриту відносять: прискорене сечовипускання, ниючі болі в ділянці попереку, головний біль, слабкість, зниження апетиту.

Постановка такого діагнозу, як пієлонефрит, ґрунтується на скаргах пацієнта та лабораторно-інструментальній діагностиці (загальний аналіз сечі, загальний аналіз крові, ниркові проби, УЗД нирок).

Консервативне лікування полягає у підборі та призначенні фахівцем, антибактеріальної та протизапальної терапії, а також терапії, що відновлює роботу паренхіми нирок, додатково можуть призначатися методи ЛФК, такі як ультразвукова терапія.